124

Юрій Буряк

Чисте люстро граду сокровенного безмежжя,

блискавична швидкоплинність життя,

гори*, простір** океанського узбережжя,

піску і ріні відкочування і омиття

і чисте люстро граду сокровенної нескінченності

в пейзажі зі степовим коршаком,

у видозмінах небесних сонячної вогненності

взимку, коли вулканічна лава пливе під кутом

і заливає люстро сокровенного іншого граду,

мить віддзеркалення явить Афіну-Палладу

над містом, приречених на загин

моряків атлетичного складу, яким судилось

пережити себе на віки, хоч не знає ніхто, де могили

їхні – в ріні, в піску, у морі чи під брилами давніх стін.

* яких я по-справжньму так і не бачив.

** якого не бачив.