128

Юрій Буряк

Я вийшов з Гончара на Безаківську і на

Коцюбинського мене застав дощ;

заки листям вода стікала і піна

бруківкою квапилася до площ,

підійшло авто з водієм вусатим,

я глянув й забув за нього, слухав шум

листя, раптом до будинку дверцята

відчинилися, і я вгледів – з дощу

на мене дивились усміхнені лиця

двох молодих жінок, я теж дивився

на них і вже вивільнив місце

під деревом, і вони рушили просто на мене,

але пройшли повз – до вусатого мена,

що за голови їх обняв обох і поцілував міцно.