142

Юрій Буряк

Смерть поета

За версією О., вони зустрілися з нагоди

несуттєвої, але суттєво те, що сталось:

дніпровський бард лежав під стінами заводу

з пробитим черепом. “Подвыпил малость” –

прокоментував старий, котрий проходив,

а назустріч ішов новий, пальто лежало

внизу далеко – за версією В., напроти

точки, де вони прощались, перед вокзалом,

і тоді ж він бачив його іще раз у плащі

болонієвому; втім, затяжні дощі, дощі,

о проклятущі, пори осінньої на півдні,

коли запізнюються зчаста зими… взимку,

за версією Ж., третього, яку, до речі, поділяють рідні,

якраз о цій порі він повертається й буває зримий.