147

Юрій Буряк

Фраєр один в сардаку, з запахом часниковим

з рота, зовні – гуцульський, всередині – пряник тульський…

Іова тінь і Стуса-Ісуса, пародії Бурлакова,

чистий, мов сніг різдвяний, ще молодий Сокульський;

двоє братів – Залати, біблійний типаж – Би(ей)лінов.

Тільки не знати, як він (єдиний!) вижив, коли в 30-ті

косою усіх скосило, а йому не зболіло,

не зачепило навіть, ветерана ще тієї партії,

котрий згодом виїхав до Ізраїлю і там упокоївся в бозі,

віддав перевагу перед партійцями звичайній собі синаґозі…

“Собор” Гончара, “Лист творчої молоді…”

те, що було кров’ю і подихом свіжим,

злинуло й пролетіло фанерою над Парижем

і не для нас відлилося нині в бронзі і золоті.