163

Юрій Буряк

У філармонії зібрався бомонд. Аншлаг

на вечорі поета-дисидента

пам’яті; подружжя двох невдах

на фуршет чекає; “Україна ірридента” –

ансамбль – тримає яблучко в (щось у) зубах,

місцевий клерк поздоровлення президента

зачитує – мовляв, гарант у його стопах

духовних запах вчув інгредієнта

на той час, коли він жив, малознаних речовин;

радіють святу – даті урочистих роковин

трагічної загибелі, кажуть, геніального поета –

вчорашні стукачі й усілякі -істи: він ожив!

Крізь виступи проходить лейтмотив,

що альфа він, а вони всі тут – бета.