178

Юрій Буряк

Київська школа

На парапеті сидів юнак, що став пикатим дядьком із черевом,

пташки літали біля фонтану і застигали в леті,

вимахували крильцями, хтось почувався жертвою,

а хтось нею справді був і прилітав янголом до застілля поетів;

один сидів за одним столом із “Володаря мух” творцем – Голдінгом

і бачив, як Джойса тінь прослизнула в клозет,

і прожив життя, як суцільне Болдіно,

homo scriptor, що заживо опинився в безсмерті.

Ось і ти, мій друже, бронзовієш бровами

між вінків зі стрічками зі словами хрестовими,

бо найкращі слова ти уже переклав

і на нас переклав непідйомний вантаж,

на космічній осі духових переправ,

смерть узявши на абордаж

і поправши нас… попелом.