190

Юрій Буряк

Мандруючи світом, коли і де б

я не був – світлом твоєї спадщини

скрізь за мною іде обгорілий степ

Магдалинівщини і Царичанщини;

як навколо світлини із патини креп

десь на Патівці у Петриківці

літо без мальв і без маків, де б

(як на засвіченій часом плівці)

я не був – обгорілі долини

липня останньої днини

перед Іллею, перед вмиранням літа

достоту як і було у житті земному,

тільки не пам’ятаю – чи зі мною,

чи з кимсь іншим з другого кінця світу.