202

Юрій Буряк

Качки на плесі під очеретом,

щойно зійшли сон-трава і горицвіт,

я наодинці з відомим поетом

уголос шизію від ламаних ритмів.

Ковилою вкриється Кошова балка,

вечір опуститься над Базавлуком,

з тризубом – одинокий рибалка,

ледь хлюпоче вода під веслом фелуки.

Світить стінами школа – махновські стайні

колишні, старі жінки і дівочі тайни,

в крайній хаті вже світиться жовта шиба,

вірш добігає кінця конем Богуна,

плесо рябіє – гуляє велика риба,

гнеться рогіз під вагою лина.