224

Юрій Буряк

Тепер ви і думати про нього не хочете…

Хрещатик 70-х, 80-х, так,

З кафешками, з козою, хрещатий кавопій,

Життя, що вирувало, де кореш, срібна креш,

Не дуже переймався, чи свій ти чи не свій.

У парку над горою, там, де тепер майдан,

Під звуки фісгармонії собакою не вив.

Хіба що – як Пінчевський, коли у ресторан

Мене з одним поетом на каву запросив.

Тепер про цей Хрещатик і думати не хочеш.

Усе таке марудне, усе мозолить очі.

Куди подівся чар той, куди поділись люди,

З якими зустрічався на каві й на горілці?

Ті в небо відлетіли, а ті пішли в нікуди –

Там краще, ніж у Спілці.