229

Юрій Буряк

Один місцевий поет

Колись це був “початкуючий” просто напівпоет,

А тепер він убився в пір’я, вкрився металом,

Як би краще сказати, бронзовий статует

З видом на в перспективі стати монументалом.

Ніша із постаментом, поза а-ля клозет,

Рослинність хова підборіддя й робить профіль шакала

Схожим на винахідника, що винайде велосипед

Нової моделі профі-провінціала.

Тексти його набувають ментолової тональності

В ореолі оралу з ознаками генітальності,

Потроху ментів привчає до витворів із менталу

Із відступами в астральність, відскоками у фрейдизм,

З палітрою ароматів захмарного вертикалу,

З пародією на Пекло, Чистилище й Парадиз,

Зі збоченнями, де найбезневиннішим виявиться онанізм.