244

Юрій Буряк

Вчора відрубали Елегіям голову,

сьогодні +38 без голови од спеки,

мізками перетікає ртуть, олово

чи якийсь уламок пращуром прочитаного Сенеки.

На товчку біля Сінного якась оглашенна

про дерев’яного чоловіка і відрубану крону

торочить, сміючись до себе, бо вона блаженна,

про коріння Ізраїлеве, про заборону

згадувати ім’я, та всупереч (всує) згадує

і башта Пізанська падає в Падуї,

та ніяк не може, не хоче впасти,

і голова маліє до пуголовка, до форми

зародку, і знов з’являється парос-

ток і достигає до зрілої норми.