257

Юрій Буряк

Двір Федора Кричевського в Ірпені

занедбаний, безлад, напівруїна,

сосни ще довоєнні, нагадали мені

пісню самотнього бедуїна

з вірша О. М., де (“с винцом в груди”, “достать чернил”)

у салоні М. Г. пародійно звучало,

де мов янгол із гір чи нічний Азраїл

я злітав на канапу, мочало

чавкало і рипіла снасть,

під халдейський вітер Христову страсть

(в однині) все вливалось у форми філармонічні,

з ікебаною, худвиробами зі шкіри,

і останні каліграфічні

листи до Любові, Надії, Віри.