281

Юрій Буряк

Виходить на гору у Голосієві

до Музею Рильського, де Солоухін

надає слово укр. поетові Овсієві

Цукерману і, всміхнувшись, чеше за вухом.

На ньому доха чи кептар, довге волосся,

від прізвища шовком під ним лопотять шаровари.

Свято поезії, лагідне сонце, Голосіївська осінь,

він над котлом ворожить кошовим кашоваром.

Зблиски “болотяної люкрози”, баришівські пейзажі,

йдемо з Фундуклеївської до Бородая Саші;

хрест під склом окуляра під вилогами сорочки

збільшується, меншає пам’яті і уяви,

вершина, до якої кличуть Тойнбі і Фукуяма,

звужується до пункту склотари і відомої точки.