284

Юрій Буряк

Ми вже не вип’ємо з тобою ніколи по гальбі

пива, ні сосисками з гірчицею не посмаку-

ємо, зустрінемося в кращому разі на Ельбі,

кунктатор із узурпатором, на белебні, на віку

своєму, на тартаку дерева розпилюють: липу,

береку, дуба, вільху; ворон воронові ока не ви-

клює, але викати, викати, не викатиму – йти на дибу

часом легше буває, аніж іти на ви…

Перш ніж стати статуєю у некрополя ніші,

хвостиком хай майне, як це роблять миші,

кузькою хай проповзе, щоб засвербіло, кузька

повзе вгору й не відчуває, куди її шлях веде,

що її траєкторію запрограмувала мотузка,

яка в’ється вервечкою і не закінчується ніде.