308

Юрій Буряк

Дюни. Жінка в пісках

Піщаний вал на велетенських дюнах,

де в допотопні дні був океан,

ти вигинала пружно й хтиво стан

і входив я в твої глибини гунном,

на пагорбах піщаних кіль бурунив

поверхню вод і грот був як сап’ян,

дзюб голуба й пісок небесних манн

зволожував твої гладенькі руна.

Давно вода залишила це дно

і дно це оголилося давно,

і тільки іноді рельєф глибин постане,

мов хвилею біжучою пісок

омитий, коли якір дна дістане

і з вуст вологих випорсне сосок.