319

Юрій Буряк

З того часу, як він тут був, як удавав,

що чує Голос не просто, глас із Небес,

з того часу, як він чекав на тебе і не діждався тебе,

спливло стільки води, скільки неба над прахом, де стояв Голіаф.

Виросло місто нове і новий пейзаж постав

там, звідки він виглядав тебе, як вірний пес,

що не знав, що тебе вже немає, лез

у ресторані стільки, скільки у башті нав –

башті, яку збудували ми на околиці Вавилону,

бурштином стікає сльоза по твоєму лону

в темряву і порожнечу безголосу й безлику.

Я повернувся на кола пізно, так пізно

ти не пробачила юнакові, так прости чоловіку,

допоможи чоловікові знайти вітчизну.