328

Юрій Буряк

Довгі поїзди тяглися з Вузла

На Південь, освітлені ліхтарями,

З вікнами, обрамленими ночами,

Течія над Самарою їх несла

Впоперек у степи із оселі зла

До великих покоїв, омитих морями.

І з моста крізь металеві брами

Прекрасні і молоді на сильветах скла

Відбивалися пари, спочатку – жита,

Пейзажі, а потім оливи та

Солончаки, сиваші і чайки.

Вагони з гірляндами в рай пливли

Під бриніння кобизу і спів Криминли

В небо, в пурпур кривавий, колір китайки.