332

Юрій Буряк

Венеція, води інерція…

Ст. Вишенський

Тоді епідемія чуми зачепила й наше

Місто і вирвала кількох з наших із лав

На мордовські нари, і в нас жила

І жевріла бацила, яка шаром нагадувала черепашник

Від попередніх морів і ловів, а майстер вітрин(л) вітражних

Нас полишив і подався вплав

До чужих берегів, майстер вітражних справ

Ловцям і мисливцям носа втер і поплив безстрашно.

І це нагадувало Венецію трагічних днів,

Коли чумним бичем гасило синів

Нашого краю, Бич Божий був катом,

Трупи їхні вивозили із підвалів

Таті, в зіниці яких угніздився фатум;

Ножиці брязкали, кров лилась, і все це Венеція і скрижалі.