337

Юрій Буряк

Кива

12 липня 2011-го прийшов Олег

у сон, довго ходив у залі

в пошуках універсалій,

узяв мій текст і пішов, але

голос його (слова я прошіптував як суфлер

з іншої зали) не у вокалі,

а в його декламації досконалій

проникав до суміжної, і було так зле,

що Олега немає, погруддя з нави

свідчило: (після) завтра їдемо до Полтави,

на його батьківщину, великого компо-

зитора, котрий зневажав пихатість і помпу,

сина Героя Радян-

ського Cоюзу, до земляків його і громади.