344

Юрій Буряк

Їх згадували іноді, коли збира-

лись родичі з нагоди іменин

чи ще чогось etcetera:

одна повіялась за комсомольцями серед зими,

одна в машині 47-го в тайзі

замерзла в батька на руках,

а інша янголятком перейшла усі

можливі грані й щезла в небесах;

вони німі, вони мовчать, про них

так рідні згадують, немов серед живих

їх не було ніколи, тільки тінь

між іншим промайне обличчям тих,

кого вони із засвітів своїх

побачать у дзеркалах сновидінь.