347

Юрій Буряк

Десь на цвинтарі в Бавнд-Бруку чи в Нью-Джерзі

сторожував гончар і поет (не Осьмачка і не По),

але зовсім недавно я знов зустрів його у “Сільпо”,

власності мегамагната, одного єврея-джазиста.

Наш кадр був і Тичини, й відомого вмільця учнем,

викладав секрети гончарства молоді, тож

з часом придбав парасолю і макінтош

на той гонорар, який вибив, б’ючись у падучій.

Він устиг побувати в американській в’язниці,

але повернувся в рідні пенати, своя міліція

ближча йому за ментальністю як Распутіну,

відколи тестикули йому окропом ошпари-

ла одна молодиця, до якої він у прийми пристав,

цей окріп йому сниться, розростаючись як Ніагара.