364

Юрій Буряк

Їй було за малим (без малого) десь під 60,

Вона стояла на узвозі

Поряд із Президентом, осінь

Літ її не позначалась на атмосфері свят

Із нагоди прибуття у вітчизну

Її з донькою, зіркою Голлівуду,

Бруківка сяяла сонцем, скрізь сновигали люди

І ніхто не помітив, що було вже занадто пізно.

Пізно згадувати про тебе 16-річну,

Про Микільське з могилою Святослава і могутню річку,

Про пороги затоплені, про вітрила на яхті

І про талію дівчинки мов канат під вітрилом,

І про м’яч волейбольний, яким вона приворожила

Як застигла статуя у совковім поп-арті.