371

Юрій Буряк

З-під пилу баласту, буває, спливають речі

Дивовижні: світлини, посуд, живопис,

Люстра, стріли, монети – самий лише опис

Зайняв би весь ранок, а можливо, й вечір.

Один мій знайомий придбав портрет Прахової, до речі,

На звороті якого Вільгельм Котарбінський

Написав сліпого Врубеля – через цю жінку

Він збожеволів, кажуть. Речі, що прагнуть втечі,

Вони припадають пилом, стають баластом,

Та варто одній із них на підлогу впасти –

Світ розплющує очі і починається рух,

Усе оживає і летить життям навздогін,

Навіть коли життя вже без ніг і рук,

Воно обертається в кулю і набирає розгін.