375

Юрій Буряк

Його великий дзьоб і плівка понад оком,

Зневага до людей, двоногих мавп,

Він бачив далі, зором обіймав

Цю тлю земну, яка його жорстоко

Поранила, тягнув крило і боком

На сідало вистрибував, ламав

Кістки, які увесь шалман

Збирав для нього. Не відбувся шоком

Той благодійник, що його сюди

Приніс, коли з плеча йому під дих

Ввігнав шротину, взявши на приціл;

Коли він входив з їдлом у вольєр,

Птах вибив йому око й сам помер,

Орел чи сокіл, в’язень сизокрил.