384

Юрій Буряк

Апартаменти графа ранком

прокинуться у жовтизні…

1969-1970

Прошло сорок лет. Волосы графа поседели.

Его любимая, убежавшая с цыганами,

забрала с собой все счастье.

Г. А.

Вікна палацу випромінюють світло,

Падає дощ, половецькі баби

1000 літ потерпають од вітру,

чути як у Дніпрі кумкають жаби,

а в ресторані завсідники з камеді-клабу,

прожовуючи шашлик і п’ючи “півлітри”

з горла, підіймають уверх макітри,

опускають краби і сходять по трапу

на дебаркадер дніпровський, друзі,

що бачилися 300 років тому у Великому Лузі

востаннє, тоді говорили щось про Івана,

про Карла й Петра, а тепер

кожному з них проспівали осанну,

дарма що кожен давно помер.