394

Юрій Буряк

Цей благодатний край, де тихі води

І ясні зорі – пастками кишить,

Тут важко дихати і неможливо жить,

Тому тут не народ, усі народи,

А власне, із уламків антиподи

Вогнем безсмертним слави у століть

Шерензі часом нагадають віть

Розчахнуту чи руйначів господи,

Нових доктрин казан весь час кипить,

Новий апостол істинам їх вчить

Старим або які вже застаріли –

То закликають їх обух сталить,

То голод давить їх, то ненасить,

То патріотів тріскотня безсила.