404

Юрій Буряк

Він повільно вмирав, сидячи на візку,

Часом на очі йому набігали сльози,

Наслідком довгого дня без наркозу,

Часом життя його висіло на волоску;

Він помирав, його дім на піску

То зникав, то з’являвся, залежно від дози

Ліків знеболювальних, вмісту глюкози

В антибіотиках. З вікна в ліску

Бачив церкву з Богом, в якого не вірив,

Він віддав йому півквартири

За те, що життя продовжив, але

Богові Богове, а людині земне.

Тому і віра йому видавалася не

Переконливою. Як щось мале

Проти великого…