414

Юрій Буряк

Хмари були такі, як 2310 року,

Осінь з ірпінського лісу виходила боса

Там, де дзот кам’яний обламав Барбаросса,

Де кохалися ми 300 років тому, нівроку,

З гаком, де ірпінська долина виходила на широку

Панораму з видом на стоголосу

Еспланаду швидкісного колоса

І на гурт будівель, що тулився збоку.

2310 року в день

активного сонця ти мене знайдеш

за огорожею в крипті під мар-

муровим дашком, ти мене знайдеш;

тебе не зупинить трьохсотлітня пітьма,

ти мене шукатимеш… і я тебе теж.