76

Юрій Буряк

З балкона Білого Птаха

видно було Траутфетерового релікта

і пінію, де юні Навашини (від “наваха”)

вилазили на дерева, ранячи лікті.

Його погляд перехрещувався в часі

з поглядом Терещенка, із будинку

двоповерхового, коли він дивився на в’язнів,

що зі співом і брязком йшли укладати бруківку.

Який збіг! Місце, де видно крука,

в погляді його – така нелюдська напруга.

Коли я виходив із офісу в парку

й наші погляди зустрічалися на верхівці

пінії, зла вівчарка гавкала, чорний ворон каркав

і кайдани в’язнів грюкали на бруківці.