Весілля

Юрій Буряк

А молода була з холодної води,

Були музики з бистрої ріки,

Були музики бистрої руки,

Скрипаль над скрипкою,

Лішак мов, заходивсь.

А молода була найтонша від усіх,

Найчудотворніша в сімнадцять юних весен.

Який такий кохання вмілий тесля

В воді лишив

Холодно-гострий слід!

Де ж наречений? Тане в річці лід,

Скрипаль летить

За скрипкою вдогін,

Плачів і сміху світлий передзвін

За скрипалем крадеться по землі.

А хлопчики, мов козенята, вслід

Підстрибують і скрикують лукаво,

Багаття

феєрична блимна лава

Над обрієм занурена в політ.

На блюдах слюдяних свічки несуть,

Час молодому запал свій гасити,

Палахкотить

дівочий білий ситець,

На красноталь розметано косу.

Скрипаль відкинув плечі – в квіт, на кущ,

І полотняна вибилась сорочка –

Дві усмішки ледь зболено в куточках,

І сльози палять

Щоки і ріку.

1971