1
Юрій Буряк
Пісок під лопухами золотий, на течії вода,
Плоть сонячна й духмяна, тіло
Голе, талія гнучкого сонця, благодать
Небесним пролиттям полум’яніла,
А ти стояла у воді до пояса, одна,
І злото на зап’ястку – шмат руна – горіло;
Оріль в Дніпро впадала, а Дніпро у Понт – до дна
Крізь Пропонтиду ти пливла в Егейське гирло.
І там, у засвітах орільської води,
Виходила на берег Афродіта,
І не один язичник віку вкоротив
Собі, коли збагнув, що врода се є вітер.
І він триває мить одну тіль-тіль,
Як шмат руна, що зблисне крізь Оріль.