11
Юрій Буряк
Латаття на воді, ковток води – жароті
Наперекір – це літо і Оріль,
І окуня стрибок, габа на мілководді,
Де пропливає вдаль чийсь незнайомий бриль.
Плавзасоби людей розмореної плоті,
Розірвано в жазі набедреник-текстиль,
І біцепси тугі місцевих воловодів
Наводять на думки про користь водопіль.
Мільйони літ тому були тут океани,
Що відійшли кудись, прийшли льодовики.
Колись і ми були тут іншими, кохана,
Про що й говорять нам цих викопних кістки.
На бабок подивись і пропливи лататтям,
А я над гаманцем посиджу і над платтям.