16

Юрій Буряк

Можливо,

це й неви-

падковість, що він

з’являвся завше на шляху

твоєму, коли траплявсь чер-

говий поворот, останнім був

аеропорт, літак заходив на зліт-

ну смугу; з вікна ілюмінатора ти бачив

будівлю недолугу летовища і постать у

плащі над парапетом, він навмання комусь

махав: “Прощай!”, він був естетом і одночасно

заручником зловісних сил, й подекуди ті

сили давалися взнаки у ньому люто,

це як тоді, в степу (“Ісус, акбар!”) чи

“Аve, cezar, morituri te salutant!” – на Набережній

(коли хиталась

під ногами твердь), де

він стояв, мов

Цезар, а ти виходив на арену,

де чека-

ла

смерть.