18

Юрій Буряк

16

березня

10-річний хлопчик

з сусідньої вулиці

Грекова вийшов уранці з дому,

йдучи до школи, і ніхто його більш

не бачив; таке у Києві вже траплялось

(двох дівчаток 12-річних із Княжого Затону

шукали 3 роки, та слід їх простиг); куди щезають

ці діти, ніхто не знає: не чужопланетні ж пришельці;

можливо, їх збили машини, і ті, хто їх збив, тіла їхні

в кузов забрали, в багажника хутко запхали, і що з ними

потім зробили – спалили, зарили, розчленували; сховали кінці у воду?

Якщо це була випадковість, то злочин утаювання

винного в смерті дитини – щонайменше тягне

на електричний стілець;

за канонами християнства – вогненний кінець;

на Георгієвому списі – голова дракона – убивця дитини;

вогненний кінець розтинатиме нутрощі вбивці довіку, серце рватиме на шматки.

Якщо це були маніяки, їхня дорога всіяна металевими терками, що стиратимуть

їх від стоп до волосся (навіть, коли вони божевільні

чи начитались маркіза де Сада), їх розтинатимуть розтиначі

з дикою насолодою хтивих садюг;

коли ж ці діти потрапили у тенета вловлювачів потенційних красунь

для закритих притонів чи ловців-продавців трансплатантів,

кришитиме їх на січку і з Неба на землю криваву мжичку

опустить із них Парфумер Небесний,

заплавить з гадючими яйцями їх у бурштин і кине на дно Океану

біля атолів, де випробовують бомби водневі, на цвинтар

відходів активного радію.