27

Юрій Буряк

На стов-

бури дерев,

підтоплених і впалих

на води, вилазять вранці

черепахи; і потяг твій повзе,

минаючи Дніпродзержинськ, і

велетенським птахом нависла хмара

над степами, де річка, яка звалася Оріль,

розчинить сіль твоєї крові, і переллє твій

біль на волосіні у блиск жаского перемету,

і ти, як риба, битимешся там, де в чистоті

піску і золотавих шат виводяться з яєць

тіла черепашат й безсмертники стоять

з часів бозна-яких, коли тут сміх

лунав, освячувався гріх

в очах, де бистрина,

і ще на точці тій,

де край від мотузка

і паперовий змій

тремтить на мотузку

у глибині святій.