46

Юрій Буряк

З-посеред

німф і німфоманок

у саду Потоцького була

одна, либонь, через яку найбіль-

ше ти, страждати змушений, пере-

живати мав, твоя дружина на оцій землі,

всі німфи відступають перед нею, й на бере-

гах античного Німфея згадай її, вона колись жила,

й на амфорах вона; це та, що на свиней перетворила

гребців твоїх, жорстока, як Цирцея, тепер ти можеш

глянути на них; любов до німфи чи до німфоманки

страшніша за найтяжчий гріх, оскільки незліченна тьма

якихось недомовленостей, тримання на увазі, повторення

суцільне автогнозій і автовізій із уподібненням її

до башти в Пізі, занурює в нурти дзеркал,

де не Кромве?ль за стовбуром –

за кожним образом

стирчить якийсь шакал

і робить те, що мав робити ти,

аби надати башті в Пізі прямоти;

достоту паралельні це світи.

Не німфу обирай між Хлой і Делій,

не німфоманок, бо, як поміж ниток

верстатів ткацьких,

розчинишся

між пара-

лелей.