5

Юрій Буряк

Мені

явилось

батькове лице, старо-

го батька, після двох інсультів;

і я подумав, чи видіння це, чи з’ява

мого лиця з майбутнього, якщо я доживу

до літ оцих: в очах витрішкуватих порожнеча,

сітківка з прожилок – склерозу знак: хто цей старий мудак?!

Можливо – зліпок із живих подоб і виразів, мені ще

не властивих, не картинних, ба навіть не красивих; життя гримас

показує сум’яття й недосконалість внутрішнього “я”, і ця мармиза,

власне, не моя, хоча сьогодні вранці належала мені,

а мрії про досконалість ледь не довели мене до автопсії.

Мені явилось батькове лице, але моє також, і я зловив себе

на думці, що “вінчестер” Гемінгвея чи авто Майоля

в стрибку у море, чи синій янгол Кавабати

справдяться одного разу,

як любив повторювати Кива:

“Життя тримає строгу послідовність”.