3

Юрій Буряк

Між

Лемносом

і Лас-Аламосом

(не називаю полісу)

колонія під Тарханку-

том, колючим дротом огороджена.

Ми не дамося, нас дорійці поряту-

ють хідниками вуличок, розритих не

цими, чорними в бронежилетах, а біли-

ми, або в дорійських мурах поховають

аж до того часу, коли сюди навідаються білі

і розкопають наші кістяки; минуть, можливо,

не роки – століття і тисячоліття – коли нас поря-

тують у вигляді музейних решток. Ну, розмріявся,

готуйсь до штурму, скоро будуть брати – живими –

їм непотрібні експонати, навіть з дорійських поховань.

Одна надія – на Палладу, котру обожнювали тут; вони

виходять в окулярах з комп’ютерним прицілом,

броньовані, скинь арештантську робу, скинь

казенну майку. Не висовуйсь! Будь в ау-

рі каміння людей Афіни. Праворуч

вихопився, ет, здали у хлопця

нерви, повиснув на дротах.

Тікаймо вліво. Ніде стати?

Чекайте. Падайте!

Тримайтеся міц-

ніше за білий

глей і вибіле-

не часом че-

реп’я.

Так!

Це

крило

Паллади.