4. 1987

Юрій Буряк

Четвертий раз було це в Ірпені глухої осені в кімнаті, про яку леґенди ходять, що в ній повісилась коханка Чоколова

Якій він збудував палац із балюстрадою і озером (ірпінський

Будинок творчості письменників, одібраний у Чоколова

Мародерським чином). Ось те вузьке помешкання з прочиненим

Вікном (ліжко – головою до дверей, ногами – до балкону),

Казенний інвентар, волога постіль, серед ночі я прокинувся

(Високовольтно) від нападу задухи, в мить, коли тінь безтілесна,

Чи мімікрія осіннього туману, шмат вогкої плазми, прозорої

Сорочки, до кульової блискавки подібно шугнула на балкон,

А я прокашлявся, згадавши, як щодо “білочки” з поета кепкував,

Коли розповідав той про нічну примару у чоколівськім корпусі

БТ (точніше – ІБТ), в якому Пастернак ірпінський цикл створив,

Бажан завершував поему Руставелі і Загребельний “Диво” написав.

Куди подівся Чоколов (у його друкарні друкували уенерівські агітки) — спитати в С. Білоконя. Знайшов портрет Чоколова в альбомі В. Сєрова.