1

Юрій Буряк

Трипілля в тяглості історично-культурній, щось на взір тяглості китайського фено-мена – з його драконами яшмовими, ієрогліфами, яким 5 тис. років, кістками дино-заврів у формах національної архітектури;

Трипілля з містами, з віллами із кісток мамонта і шаблезубого тигра, шерстистого носорога і буй-тура, що дожив до княжих часів; дивовижна кераміка, дивовижні форми, не вистачає тільки писемності, ієрогліфів (може, рештки її – то письмена Кам’яної Могили?) і расової однаковості (як у китайців);

уявімо себе центром цивілізації, є підтвердження в орнаментиці, в символах, в індексах, що ми – трипільці-пеласги-атланти, які загинули в Чорному морі, що ми не центр великого переселення народів, великої цивілізаційної нівеляції, де рухи булгаро-угро-тюрків, обро-алано-ґотів з їхніми тотемами Великої Мами і вірами у Великого Тата, в яфетичних потоках від Уралу до Піренеїв, від Алтаю до Апеннін;

уявімо лишень себе в центрі, незрушними і великими, мов китайці в хунно-чжурчженьо-тібетськім кільці; як ми розпросторюємося промінням на північні ліси до Білоозера і Соловків; на північний схід – до Аляски, на південь – Понтом і Пропонтидою, крізь Гібралтар на Каріби, на захід – з кельтами-ґотами – арії (не ті, що співають, а ті, що ходять, як ходики у вакуумі минулого); шляхами майбутніх вікінґів (скільки драп вони написали про нас, як вони нас винищують, а заснували ж, Рюрики!) – на Ісландію і Гренландію, до Північної Індіани, де тепер геноцидять і суїцидять відщепенці усіх народів;

ми, трипільці, зі своїми богами, зі своєю пшеницею і своїм вином, своєю фауною з гепардами і кентаврами (це в китайців – дракони), крилатими левами і гамаюнами (після Чорнобиля не тільки двоголові орли з’явилися, а й шестиногі свині, триголові Гориничі, сіамські лелеки, звірі Примаченко з апокаліпти і вся кунсткамера Петра Великого);

з висоти 2-х тис. метрів і 12 тис. років (до наступу останнього льодовика) ми бачимо нашу землю, наші моря, нашу культуру: блякнуть Ассірія і Шумер, Аккад і Кіклади, блякнуть Єгипет, Еллада і Рим; зруйнований наш Карфагене, підіймаймося з дна океану.