6

Юрій Буряк

Якби 14-го року минулого століття мого діда не призвали до діючої армії Австро-Угорської імперії, то не народився б я: бо дід потрапив у полон і “осів” в іншій імперії, де зустрів мою бабцю, яка народила мою матір; якби не було Першої Світової, не розвалилася б імперія Габсбургів, і в імперії Романових не вбили б усієї родини останнього царя з красунями-цесарівнами і отроком-наслідником;

не прийшли б до влади ластоногі в диявольських ковпаках, не було б визвольних змагань, Крутів, Базару і Зимового походу, спроби надолужити втрачене Мазепою і оглушливої поразки, що як срібна креш розбризкала останні не уражені бацилами розпаду мізки Великого Інтелекту по всіх світах і усюдах, запліднивши Європу, Америку і Росію; не було б Червоного Терору, кат Геббельс не надихав би ката Шикльгрубера тим, що діялось у катівнях Ягоди і Джугашвілі, на створення концентраків і газових камер на кшталт ГУЛазьких, не було б ні Другої Світової, ні водневої бомби, ні Чорнобиля, ні, хоч це парадоксально, незалежної України з її чотирма президентами і непевним її майбутнім –

не таким як, якби Трипілля; не таким як, якби Боспор; не таким як, якби Володимир не прийняв християнства; не таким як, якби не було татаро-монгольської навали; не таким як, якби Мазепа виграв бій під Полтавою.