23

Юрій Буряк

В. Д.

Тромб

відірвався,

і ти помер, сарако. Потвер-

дженням відносності

всього – хомут наприкінці

Хрещатика, такий вигинисто

монументальний, офіційно – Арка Дружби,

народом прозвана Навіки Раком.

Була весна, згори ішов трамвай,

чи то привиділось, що бачив на листівці;

угору йшли з Подолу я, Шаповалов і Джулай,

тоді до мене йшли додому, весна і молодість,

я на Татарці мешкання знімав, і Київська Венеція,

Татарка, ще колоритом Києва жила

часів Лукомського і Нарбута, десь тут і Бойчук жив,

і море Київське взнаки давалось – парко

(тепер весь Київ сам собі чужий!),

над парками літала парка і квітли чорнобривці й маргаритки;

майстер поминав подвір’я, у хвіртку виходив –

не через кватирку – із зруйнованого дому, й на думку не спадало

ще нікому, що це і є те справжнє, що помре,

уже заходилося на перебудову і просідав

старий киянський ґрунт під тим, що мало вирости

ось тут, де ми стояли; вбивали палі,

всаджували шунт

у те, що залишалося красою

і під недоумків цепами,

і під залізною косою.