24
Юрій Буряк
На
теплоході типу
“ріка-море” я вирушив
із Києва в круїз, було це
в розпал літа, сільський учитель,
я знайшов буфет, відрахувавши,
скільки слід, монет, хильнув 100 гра-
мів і випадково вийшов на об’єкт, де на
вечерю сповзлася з теплохода вся еліта,
яка пливла, бо надійшла пора, вниз по Дніпру,
а я плив до Дніпра: не мавши досвіду, я взяв іще
вина (горілка із вином – смертельна суміш), на палубі,
в куті діагоналі, сиділа пишна жінка, що не мала
віку, у строгому костюмі, й на лацкані – із Зіркою Героя
(о-па-на!), і погляд полоза утупився у мене, а я, мов кролик,
був після буфету; вночі при сходах теплохода горіло світло
в капітанській рубці, і Дама з Зіркою, йдучи по них угору,
мимоволі зазирнула в рубку і відсахнулась, вдарившись об скло
напудреним лицем; я йшов за нею й кавалером, який
тримав її за руку, вона поправила перуку
і хутко пара піднялась
на верхню палубу;
проходячи повз рубку з освітленою шибою
я на стіні угледів портрет Шевченка,
котрого не забуду,
хоч п’яний був, допоки жити буду!
Шевченко був живим
чи як живий – клянуся Богом! –
з радіоточки вранці пробулькав голос,
що на борту плавзасобу
відбудеться знайомство пасажирів
з народною і – цілий ряд регалій –
актрисою
Наталею Ужвій.