7
Юрій Буряк
І
твій акро-
поль, як сказав
поет, втрачає блиск
нагірних міст Еллади,
і падають колони й проте-
зист відважно лізе під
каменепади; як мертва маска,
дивиться кістяк, точніше, те, що
цей кістяк вінчає, і все, що зали-
шає нам життя, крізь неґатив так зримо
проступає: довколосвітня подорож душі –
знак нескінченності – окреслює очниці
і в мапи неба вписано зірниці уздовж
і вшир, понад двома півкулями
за раз, і в часопростір впершися ногою,
зсередини тримаєш головою
склепіння з хмар; без кольору, в ч/б
на знімку бачиш в усаді себе
і годен вже злетіти до небес,
коли б не брак непотойбічних
сил, то й бормашина б
злетіла в піднебесся голови
як зброєносний
ангел чи враже-
ний у серце
гвин-
то-
крил.