117

Юрій Буряк

Явилось якесь божество, кажан з головою людини

у Дрюківці, неподалік Царичанки і Китайгорода,

а ми вночі з В. Є. на зупинці чекали машини

після орільських днів з гойдалкою над водою.

Стан повторився вночі через 10 років: на біленій хаті драбина,

стіжки і туман загадковий – білий у темряві,

звірина свійська немов здичавіла, а дика, навпаки, до людини

ближчала, і дичка в кожнім дворі – як містичне дерево –

шелестіла мовою давньою між сарматських могил,

і була така в ньому туга і мудрість, що не ставало сил

дивитися в небо нічне, слухати мови всього живого,

спостерігати за вогненними цятками, що зигзагоподібно

пересувались над загадковим туманом і кажаном з голо-

вою людською, і з усім, що тоді розкрилося подивугідно.