118

Юрій Буряк

Безсмертя лелек, черепах. Мені зрозуміла,

як шифр у замку на воротах, механіка сфер небесних,

як розписи приорільські, мальви на скринях, місяць на вилах –

все, окрім повідомлень з ланів тодішньої преси,

придуманих для сліпих метеликів-одноденок, не те черепахи й лелеки,

черепахи, що лежать на мореному дубі на мілині, чи птахи ці

з надточними приладами у голівках дзьобатих, подеку-

ди людиноподібні, мудрі лелеки-великокрильці,

через тисячоліття польотів над морями й мурахами, нами,

до яких вони тільки іноді наближаються, щоб роздивитись,

благословити таємниці життя, розгорнутись полотнами,

і прилетіти через тисячоліття – поглянути, що з того вийде.

Вони не вмирають, вони перевтілюються у себе самих, молодших,

і що довше триває безсмертя їхнє, то вічність наша коротша.