158

Юрій Буряк

Семен

Зустрічі в нього вдома. Його старий батько, інвалід війни, охороняв човни,

а маму його звали Поліною, змалку Ребеккою

(по-біблійному), в домі на пагорбі, на 4-му поверсі вони

жили, в нагірному місті, на кривій вуличці, поряд з аптекою.

Згодом на місці човнової станції – Фельдман і дебаркадер – виникала

невиразна лінгвістика між Марксом, Маркаде й Меркадером із заступом,

з дротами колючими, вибухівкою і уповільненими кадрами

зйомок фільму з Кобзоном, Любимовим, Кіркоровим, педералами…

Батько його входив у Прагу в 45-му, був поранений під Бобруйськом;

з плечима бендюжника, офіцер РА з Білоруського

фронту, Семен любив згадувати, що батьків однополчанин був послом

СРСР у В’єтнамі, сам Хо Ші Мін пив з ним коньяк

вірменський, та ввійшов у штопор, хильнувши зайвого, так,

сміючись, розповідав мені він про батька, сидячи за столом.