159

Юрій Буряк

Красний

Якось він запросив мене до батьків у неділю

скуштувати рибу фіш, на родинний обід,

риба сподобалась, справжня, на хвилю,

як і те, що мій друг був семіт*.

За фокстротом, за танго, кадриллю,

усіма мелодіями тих літ,

пам’ятаю обід у неділю;

я ще не знав, що іврит

це не ідиш, який з них новіш,

зачарований рибою фіш,

як нувориш, я в них пригощався,

було все дуже культурно, й від

них я пішов шукати щастя,

як один єврейський поет, в аонід.

* Виїхав назавжди до Ізраїлю.