186

Юрій Буряк

Тоді в підземці мене зупинив Іллєнко,

літо було, погляд його чоловічий

колючий, така собі сценка

з життя двох випадково довічних

екс-яничарів, що здибались на розпутті;

вже “Молитва” його відбулась, у молебні

голоси Спасителя славили, пародисти-путті,

мілкота столична, у превелебні

отці нації вибивалися, етностурбовані маріонетки,

що засвоїли щойно ази абетки

та програвали не ними розписаний маскарад;

в очах його пацаняче, зухвале і нескориме

сильніше було за єресь Федора, за проповіді Пітирима,

протиотрута щепленням екс-яничара і екс-операт…