196

Юрій Буряк

Заповідна зона, сокіл дзьобає мертву

пташку, поміж сосон літають дятли;

“чорний ворон”, здається їде по жертву,

сокіл злітає вгору, ворон шукає падло.

Променад вечірній безрукого генерала,

що живе тут з війни часів, що гашетку

втиснув зубами і ворожу навалу

спинив снарядом, який розірвав танкетку.

На алеях освітлених – ні душі, нерви

заспокоює шурхіт вогню плитки, консерви

нема чим відкрити, світяться вікна лише в генерала,

зазираємо із малим – генерал відкриває зубами банку

тушонки, спрацьовує сигналізація, ми – драла,

п’ятами накиваємо й натикаємось на вівчарку

німецьку…